Основні завдання

практичних робіт з географії у 6–10 класах:

 • навчити учнів правильно користуватися географічними приладами та засобами вимірювання й фіксації різних природних процесів та явищ (нівеліром, метеорологічними приладами, компасом, планшетом тощо);

 • закласти навички прийомів роботи з географічними картами (читати легенду карти, знаходити й демонструвати об'єкти географічної номенклатури, зіставляти, порівнювати між собою різні тематичні карти, характеризувати за допомогою карти відповідні об'єкти, процеси, явища тощо);

 • сформувати уміння й навички роботи з контурними картами (правильно наносити й підписувати різні географічні об'єкти або райони поширення процесів і явищ, використовувати систему умовних позначень тощо);

 • закріпити вміння розв'язувати географічні задачі (на визначення та переведення масштабу карт, вимірювання відстаней, визначення географічних координат об'єктів, розрахунки щодо поясного й місцевого часу, ресурсозабезпеченості тощо);

 • розвинути вміння аналізувати характеристики природних та господарських об'єктів, процесів і явищ на прикладі своєї місцевості (фенологічні спостереження, календар погоди, опис об'єктів, складання планів, встановлення взаємозв'язків між компонентами природи, дослідження грунтового профілю, екологічного стану тощо);

 • удосконалити навички опрацювання та обробки статистичних даних і фактичних матеріалів;

 • розвинути вміння характеризувати та порівнювати географічні об'єкти і явища за типовими планами (характеристика річки, типів клімату, природних зон, природних комплексів, видів забруднення, галузей господарства, економічних районів, країн світу тощо);

 • навчити виявляти загальні географічні закономірності, встановлю вати причинно-наслідкові зв'язки й залежності, робити висновки та складати прогнози;

 • закласти основи графічної грамотності (побудова графіків, секторних діаграм, складання схем та картосхем, заповнення узагальнюючих таблиць, креслення схематичних малюнків);

 • розвивати елементи логічного й теоретичного мислення та творчі здібності школярів (шляхом порівняльного аналізу, класифікації, узагальнення та систематизації навчальної інформації);

 • сформувати вміння працювати з додатковими джерелами географічної інформації (хрестоматіями, довідниками, енциклопедіями, електронними навчальними посібниками, Інтернет тощо).

 Практичні роботи мають значний виховний та моральний вплив на розвиток особистості учня: привчають до самостійної розумової праці, правильного та акуратного оформлення результатів практичної роботи, закладають певні правила поведінки (під час виконання робіт на місцевості), формують риси індивідуальної та колективної (за умов групової навчальної діяльності) відповідальності, розвивають почуття власної значущості й гідності, формують основи екологічної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з контурною картою

Практичні завдання на контурних картах є важливим елементом розвитку учнів та формування в них певних навичок і вмінь:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила при виконанні робіт на контурній карті:

 • усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами олівцем або ручкою;

 • робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі (українською або російською);

 • географічні назви не скорочувати й не переносити;

 • назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно екватору;

 • коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.

 • окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;

 • якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;

 • зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;

 • коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку (а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її приток.

 Завдання на контурних картах залежно від віку учнів та курсу, що вивчається, відрізняються за метою і складністю. Якщо більшість завдань для учнів 7 класів спрямована на відшукування певних географічних об’єктів та запам’ятовування географічної номенклатури, передбаченої шкільною програмою, то робота десятикласників полягає в тому, щоб спочатку проаналізувати карту, зробити певні висновки і на контурну карту нанести тільки ті об’єкти або процеси, що стосуються певного конкретного завдання.

 Практичні роботи на контурних картах за програмою бажано перевіряти у всіх учнів, які були присутні на уроці під час пояснення завдання. Для того щоб була певна система в роботі, та з метою вдосконалення умінь і навичок учнів можна застосовувати додаткові самостійні практичні завдання на контурних картах. Оцінюються вони у всіх учнів або вибірково.

 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ КОНТУРНИХ КАРТ

Написи та підписи:

- оформляються акуратним друкованим шрифтом. Що саме повинно бути написано на контурній карті, визначає вчитель, заздалегідь даючи відповідні пояснення, головне – не перевантажувати карту інформацією;

- розмір напису має відповідати величині й важливості об’єкту, розмір літер має бути однаковим, проміжки між літерами теж. Цього можна домогтися попередніми помітками, в межах контуру об’єкта, які фіксують розташування майбутніх літер, можна вже впевнено наносити їх на карту;

- написи не повинні перекривати контури та інші позначення, їх потрібно розташовувати в більш вільних місцях карти;

- написи назв міст, сіл, невеликих озер та інших об’єктів, які займають на карті невелику площу, розташовують у напрямку паралелей. Якщо на карті паралелі не зображені, написи розташовують паралельно нижній рамці карти. Початок написів цих об’єктів повинен бути поблизу самого об’єкта (написи міст бажано починати праворуч від пунсона, у випадку, якщо напис довгий, можна ставити перші букви, розташувавши його в легенді);

- назви об’єктів, які мають форму кривих ліній, розташовують на самому зображенні об’єктів або вздовж їхнього напрямку;

- назви об'єктів, що мають на карті площинну форму, підписують у середині зображення. При цьому літери назви повинні бути розташовані так, щоб сам підпис розкривав чітко форму та розмір об'єкта;

- написи річок і каналів розташовують у місцях малого навантаження карти над лінією річки або каналу. Написи достатньо довгих річок повторюють два або три рази — поблизу витоку, гирла і в середній частині течії;

- для проведення кривих ліній на карті рисочками позначають характерні перетини з паралелями, які є на цій карті. Отримані точки перетинів допоможуть учням легше провести криву лінію.

Головні вимоги до написів і підписів усіх типів: вони повинні бути чіткими, легко читатися і не перевантажувати карту, тобто не «забивати» зміст карти.

Кордони та межі. На контурній карті обов'язково наводяться («піднімаються») червоним кольором кордони та межі: державні, обласні, природних зон, заповідних територій тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.

3. Умовні знаки корисних копалин. Наносячи на контурні карти будь-які умовні знаки, варто дотримуватися тих форм, які прийняті в підручнику й атласах. Будь-яке відхилення чи фантазування в цьому плані призведе лише до плутанини, ускладнить шляхи засвоєння навчального матеріалу. Треба дотримуватися існуючої системи графічних зображень умовних знаків.

Особливо важливо стежити за тим, щоб кожен умовний знак був правильно розміщений, тому що помилки щодо цього дуже спотворюють картину розміщення корисних копалин. Треба звертати увагу учнів на ті орієнтири, що допомагають установити розміщення умовних знаків. Основа будь-якого прямолінійного знака повинна бути паралельною паралелям.

Щоб чітко і красиво наносити на контурну карту умовні знаки корисних копалин, можна застосовувати трафарети. Аналіз знаків кориснихкопалин показує, що за зовнішніми контурами їх можна звести до кількох простих геометричних фігур, один із найпростіших трафаретів — це смужка цупкого паперу, на якому вирізані геометричні фігури.

Інший вид трафарету трохи складніший, його виготовляють з цупкого паперу як і в першому випадку, але, окрім вирізів основних геометричних фігур, на смужку наносяться зображення всіх видів корисних копалин, які будуть наноситись на контурну карту. їх слід згрупувати так. За такого розташування учням легше буде орієнтуватися в знаках і краще їх запам'ятовувати. Для зручності викреслювання внутрішніх елементів даються штрихи-орієнтири.

Техніка використання трафаретів проста. На контурній карті попередньо позначають точки, в яких потрібно нанести умовні знаки. На ці точки накладають потрібний трафарет і викреслюють контури знака. Під час використання трафарету необхідно враховувати ряд моментів:

·        потрібне правильне розташування положення знака на карті — вісьзнака має розташовуватись завжди в напрямку меридіана в певному місці;

·        центр знака повинен розташовуватись так, щоб його геометричний центр вказував точне положення об'єктів;

·        сама картка з трафаретом по можливості повинна мати мінімальні розміри, бути компактною. За допомогою трафарету іншої конфігурації можна наносити написи назв географічних об'єктів.

4. Промислові центри позначають пунсонами, розділеними на сектори залежно від переважання частки окремої галузі. Сектори зафарбовують (кольорами, узгодженими із кольорами шкільного атласу) чи заштриховують. Іноді замість пунсонів ставлять перші букви назв тих галузей, що є головними для цього центра: машинобудування — М, металургія — Мт, хімічна — X тощо.

При позначенні на контурних промислових центрів, варто звернути увагу на наступні особливості:

·        не слід позначати на картах країн, районів усі центри, нанесені в атласі чи підручнику. Позначають лише найбільші центри, про які йдеться в підручниках чи в завданнях;

·        пунсони поділяють на два, три, максимум— чотири сектори, причому позначають лише самі основні галузі виробництва;

·        краще прийняти дві градації діаметрів пунсонів: великі та найбільші промислові центри.

Ареали сільськогосподарських районів оконтурюють тонкою лінією.

Сільськогосподарська спеціалізація районів може бути позначена:розфарбуванням, що є трудомістким заняттям; написами на площі ареалу провідних галузей і культур розфарбуванням прикордонних смуг цих ареалів (з обов'язковим поясненням у легенді значення кожного кольору).

Залізничні магістралі позначають червоними лініями, вибирають тільки найголовніші. Не слід перевантажувати учнів малюваннямзалізниць у вигляді переривчастих стрічок.

Судноплавні ділянки річок позначають потовщеною синьої лінії, порти і пристані— значками «якорів». Напрямок вантажопотоків – масштабними стрілками означає різні види вантажів.

Легенда.Дуже важливою частиною кожної контурної карти є легенда. Під час складання легенди звертають увагу учнів на такі моменти:

·        всі умовні знаки карти, за винятком загальноприйнятих, і всі скорочення повинні бути пояснені;

·        кожне нове пояснення потрібно розташовувати в стовпчик з нового рядка, якщо готового «поля» легенди не вистачить, слід продовження легенди перенести на зворотний бік;

·        бажано дотримуватися визначеного порядку щодо пояснення умовних знаків: спочатку умовні знаки, пов'язані з природним середовищем, далі — з галузями промисловості, потім сільського господарства і транспорту.

Часто зустрічаються прекрасно оформлені учнями контурні карти. Виконані бездоганно, вони приємно вражають. Однак навчальний ефект від таких контурів (особливо, якщо зіставити з часом, витраченим на їхнє оформлення) дуже невеликий. Пояснюється це тим, що таки контур є механічною копією карти підручника або атласу.

Для того, щоб попередити механічне копіювання, кожне завдання повинно містити елементи самостійної роботи учня. Контурна карта дає широке поле для географічної творчості. Головне полягає в тому, щоб не допускати формалізму у використанні цього важливого допоміжного засобу навчання географії.

Будь-яке завдання з роботою на контурі варто попередньо виконати] у всіх деталях самому вчителю. Це дає можливість врахувати час на виконання роботи, познайомитися з труднощами суто технічного порядку і виробити зразок заповнення даного контуру.

Плануючи практичні чи самостійні роботи, треба намагатися зробити так, щоб виконання завдання містило мінімум механічної роботи. Варто прагнути, щоб основна частина практичних робіт була проведена І перевірена в класі, для того щоб вдома учень лише завершив оформлення роботи.

У роботі з контурними картами можна виділити такі напрямки:

ü робота з контурними картами в ході вивчення матеріалу;

ü робота з контурними картами як засіб перевірки знань.

Форми проведення практичних робіт на контурних картах можутьбути різними й багато в чому залежать від індивідуальних особливостей викладача, а також оснащення школи посібниками.